Господь до праці нас призвав
І кожному таланти дав
Один і два,кому і п"ять
Іх нам потрібно в хід пускать
Одним Він голос дав для співу,
Щоб величалось Його ім"я
Братам Він ввірив своє Слово
Щоби завжди були готові
Звіщать Господню благодать
І грішників з гріхів звільнять
А тим,що п"ть Він дав молитву
В проломі,щоб стояли,в битві
І за левитів,що співають,
За тих,що Істину звіщають
І по усіх куточках світу
Несуть благую людям вістку
Ця праця ніби не помітна
Та пастирству вона подібна
І потребує вдвічі сили
Любові Божоі і віри крила
Тут рук не можна опустити
Аби нікого не згубити
Гонити треба сумнів,страх
І на молитвених руках
Донести до престолу Бога
Тих,хто знеміг в земній дорозі
За це ім тут вже людська вдячність
А в небесах вінець найкращий
Приймуть вони з Господніх рук
За свій нелегкий Божий труд
Хай скільки хто талантів має
В свій час Господь за всі спитає
Як кожен з нас іх уживав
Придбав,що ним,чи закопав
Трудімся друзі,всі сумлінно
Бо прийде день той неодмінно
Коли вернеться наш Господар
Для вірних буде нагорода
Й слова почують сокровенні:
-"Ввійди мій раб благословенний,
У радість Пана Твойого!"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
